І от декілька підказок, як перетворити випадкову зустріч на абсолютно класний досвід
всюди
Давайте чесно — хто хоч раз ніяковів та не знав, що казати, як поводитись, бігти на допомогу чи залишатись на місці, дивитись чи відводити погляд при зустрічі у місті з людиною з видимими травмами війни? Ліс рук.
Ми у Superhumans Center пройшли шлях від ступору до невимушеності у спілкуванні з кожним, хто втратив кінцівку чи ж отримав іншу помітну травму. І ми впевнені, що наше загартоване суспільство більш ніж готове пройти теж цим шляхом.
Тому далі ми ділимось перевіреними часом дружніми порадами — як “клас” і як “не клас” поводитись, спілкуватись, висловлюватись при зустрічі з кожним, хто не в кіно, а власним прикладом доводить — суперлюди серед нас.
Почнемо з бази.
Перш за все — людина, а вже потім — її інвалідність чи ознака.
Якщо коротко по темі
01
Не кидайтесь допомагати людині на протезах одразу.
Втім, і не проходьте повз, типу, щоб не бути нав’язливим, бо реалії наших міст можуть банально не дозволяти людині скористатись сходами, тротуарами, та іншою інфраструктурою якісно.
Ввічливо запитайте, чи потрібна допомога.
02
Не дивіться на людину з протезом з жалем, співчутливо, не висловлюйте розуміння.
Протез — це кінцівка, просто не з крові і плоті, а зі сталі, наприклад.
03
Втрата кінцівки — не захворювання. Тому побажання одужання людині з протезом буде недоречним.
04
Не порівнюйте “а от у мого знайомого було…”, бо ж кожна людина переживає унікальний досвід, його неможливо порівняти з іншими.
Якщо є час зануритись і посилити свій емоційний інтелект:
Як будувати розмову з людиною, яка втратила кінцівку?
Уся комунікація, як і з будь-якою іншою людиною, має ґрунтуватися на повазі до досвіду та вибору людини, а також щирості.
Не треба так:
знецінювати набутий досвід або зроблений вибір, задаючи питання “навіщо ти пішов воювати” / “чи не шкодуєш про свій вибір”
обіймати / торкатися людини без дозволу
ставитись до людини як до жертви, жаліти
прирівнювати свій досвід до травмуючого досвіду іншої людини
використовувати фрази без змісту, типу, “все буде добре”, “тримайся там” тощо
А в іншому — не затуркуйте себе. Нас багато, ми всі різні, і це норм. Не норм тільки наш ворог.
Як поводитися, якщо ви побачили військового/-у без кінцівки?
Головний принцип у спілкуванні або при зустрічі з людиною з інвалідністю — це щирість. Приємна, щира посмішка, радісна, без нервового забарвлення — це саме та інтуїтивно правильна реакція.
Вдячність і повага — ваші ключики до початку розмови.
Не треба так:
показувати жаль, сором, страх
озиратися, затримувати надовго погляд і підкреслено обговорювати
запитувати, як це сталося, обійматися і фотографуватися без попередньо отриманої активної згоди
наполегливо розпитувати про події, які відбулися на фронті
Але, наприклад, цілком норм спитати дозволу (якщо маєте справжню цікавість) — чи можна торкнутись / обійняти / з цікавості розглянути протез / кінцівку / крісло колісне або інший девайс.
Якщо цікавість у вашій природі — ви точно навчились її висловлювати коректно: говорячи компліменти, запитуючи про модель навушників тощо.
Як допомогти військовому/-ій з ампутованою кінцівкою?
Легко запам’ятати — навіть якщо людина знаходиться у стані, в якому потребує допомоги, перед тим як надати її — запитайте дозволу. Навіть якщо ви збираєтесь просто торкнутися, переконайтесь, що можна це зробити.
Наприклад, як можна вчинити:
підійти спереду, щоб людина вас побачила
привітатися і спитати, чи потрібна йому / їй допомога
якщо допомога не потрібна — подякувати за службу та попрощатися
Як пояснити дитині коректну реакцію на людину з ампутованою кінцівкою?
Краще поговорити з дитиною заздалегідь, щоб не перетворити випадкову зустріч на урок. Розказати, що "світ прекрасний тим, що всі ми різні; і так може статись, що ти зустрінеш людину з протезом".
Розкажіть дитині як не поводитись:
не треба відводити погляд — поясніть, що людина з протезом така ж як і без, але у когось кінцівка звична, а у когось — металева
не треба перешіптуватись / тикати пальцем, бо це ображає будь-яку людину; також варто пояснити, що зніяковіння або певний емоційний дискомфорт від зустрічі / спілкування з людиною з інвалідністю — це нормально, особливо якщо це сталось вперше
не можна фотографувати незнайому людину без її дозволу
не варто бажати скорішого одужання — поясніть дитині, що металева кінцівка це назавжди і людина звикає до неї, а отже — не відчуває болю, дискомфорту чи хворобливості до того моменту, поки їй на це не вказують
Розкажіть дитині, які фрази краще не вживати:
всі, що висміюють відмінність іншої людини: "о, глянь на це!", "ха-ха-ха"
всі, що ставлять під сумнів рівність людини з ампутованою кінцівкою: "тобі буває незручно?", "де це ти так?", "ти інвалід?"
Розкажіть дитині, як краще комунікувати з людиною з протезом:
без надмірної уваги до протезу, адже головне — людина, а не її відмінності, ампутація чи протез
Якщо ви бізнес — будь ласка, роздрукуйте наліпки з посиланням на цей сайт і розклейте у точках продажу свого бізнесу. Разом ми зможемо допомогти безлічі українців дізнатись прості правила сучасної комунікації. Завантажте наліпку — це безкоштовно.
Будемо вдячні, якщо для статистики поділитесь назвою бізнесу, де з'явиться наліпка
Дякуємо!
Oops! Something went wrong while submitting the form.
